Проектування водозабору

Водозабірні споруди (водозабірні вузли) представляють собою складні гідротехнічні споруди для забезпечення водою приватних або промислових об’єктів. Водозабори можуть брати воду з поверхневих або підземних джерел. Негативні тенденції зміни якості води в поверхневих водах призводять до необхідності організації альтернативного водопостачання та проектування будівництва свердловин.

Конструкція водозабірних споруд, схема їх розміщення і проектування залежать від гідрогеологічних, геологічних та санітарних умов району їх організації. Для видобутку підземних вод використовують наступні типи водозаборів:

• горизонтальні водозабори;
• вертикальні водозабори (свердловини, трубчасті і шахтні колодязі);
• каптажні колодязі.

Горизонтальні водозабори застосовуються при незначній (5-8 м) глибині залягання підземних вод та невеликої потужності водоносного пласта. Каптажі застосовуються в місцях виходу водоносного пласта на поверхню. З усіх типів водозабірних споруд найчастіше проектуються вертикальні водозабори і зокрема артезіанські свердловини, які відбирають воду з напірних і безнапірних водоносних горизонтів, що залягають на глибині понад 10 м. Для організації незначного водопостачання зазвичай бурять одну свердловину, а при великих потребах – виконують проектування кілька свердловин, об’єднаних в систему водозабору.

Проектування конструкції свердловини залежить від декількох умов:

• необхідний обсяг і цільове використання підземних вод;
• глибина, умови залягання і потужність водоносного пласта і ін.

Для визначення відповідного методу будівництва водозабірної споруди, введення свердловини в експлуатацію або при її ліквідації потрібна розробка проекту водозабору підземних вод.

Зміст проекту на свердловину повинно відображати наступну інформацію:

• гідрогеологічні характеристики родовища;
• визначення кількості, якості і режим споживання води;
• вибір місця для буріння свердловини;
• визначення питомого дебіту свердловини;
• обгрунтованість способу буріння і типу бурових машин;
• проектування конструкції свердловини і оголовків, а також способи їх спорудження;
• технічні показники свердловини і підбір необхідного насосного і водопідйомного та іншого обладнання;
• визначення зон санітарної охорони.

Санзона – це територія з природним джерелом водопостачання, що складається з «поясів». Існує можливість встановлення на кожен пояс окремого режиму госпдіяльності, а також проведення дій з охорони підземних вод від забруднення.

Перший пояс (строгий режим) – місцевість з водозабірних спорудою, що складається з насосного обладнання та водопровідного каналу. Пояс захищає вузол від засмічення і навмисного нанесення збитку конструкції.

Другий пояс можна розрахувати гідродинамічним шляхом, якщо брати до уваги кліматичну обстановку району. Це зона мікробного забруднення. Розрахунок відбувається на підставі обчислень часу, після закінчення якого мікробне забруднення досягне ділянки водозабору.

Третій пояс розраховується з урахуванням наявності за межами водозабору хімічних забруднень. Прорахунок відбувається з метою виявлення часу, після закінчення якого шкідливі елементи виявляється в межах ділянки свердловини. Як правило, середній час безпечної експлуатації водозабірного вузла становить близько 25 років.

Пояси представляються у вигляді кілець, що мають осередок – водозабірних вузол. Мета визначення поясів – не допустити забруднення в джерелі водозабору, яке в значній мірі погіршить якісні характеристики одержуваної води.

Так як в ряді випадків розрізи є розвідувально-експлуатаційними, в ході виконання робіт можливі відмінності від проектних розрахунків, які коригуються в процесі буріння свердловини.

Після остаточного складання проекту артезіанської свердловини він проходить експертизу в СЕС, геологічну службу, управлінні з охорони навколишнього середовища. Якщо технічний проект затверджений, відповідні держслужби дають дозвіл на буріння свердловини для водозабору.

Проект буріння водозабірної свердловини в цілому вміщує в себе шість етапів:

• Моніторинг допустимості будівництва водозабірного вузла на даній ділянці і створення технічного завдання на проектування водозабірної свердловини.
• Оформлення дозвільних документів на проведення проектно-вишукувальних заходів, а також початку будівництва.
• Гідрогеологічна оцінка передбачуваної для будівництва свердловини території.
• Створення проектної документації.
• Затвердження проекту відповідними службами і його координація.
• Оформлення документів, які дозволяють буріння свердловини.

Документація до проекту водозабору

Для робочого проекту на буріння артезіанської свердловини потрібні наступні документи:

1. Документи про право власності на землю, де буде зводитися водозабір.
2. Документальний прорахунок водоспоживання з підписом замовника, який вказує на потребу в бурінні свердловини. Це також може бути опитувальний лист.
3. Генеральний і ситуаційний план. Також існує можливість надання копії виписки з кадастрового реєстру.
4. Письмовий дозвіл органів місцевого самоврядування на проектно-вишукувальні заходи.
5. Документ дослідження ділянки з метою подальшого будівництва об’єкта.
6. Замовлення проекту на будівництво свердловини і техзавдання до нього.
7. Документ інженерно-геологічних вишукувань, що доповнюється кресленнями, графіками, планами і схемами.
8. Попередній акт геологічної служби, в якому значиться можливість безпечної експлуатації підземних вод даної ділянки.
9. Документ санітарно-епідеміологічної служби з позначенням придатності ділянки для розміщення на ньому колодязя водозабору.

Відомості про потребу в проектуванні і наступному спорудженні водозабору спочатку надаються клієнтом. Підготовку, збір і затвердження матеріалів після покладання на нього повноважень, може взяти на себе проектувальник – Компанія «Акваторія».