Згідно зі схемою районування четвертинних відкладень, район, що вивчається, розташований як у льодовиковій, так і позальодовиковій зоні північних лісових районів Українського Полісся. Повного розрізу четвертинних порід не виявлено, часто у розрізі відсутні лісоподібні відкладення. Четвертинний покрив у районі має нерівномірне поширення та змінну потужність, до 30 м. У цьому районі геологічні дослідження проведуть фахівці компанії “Акваторія”, які застосовують у роботі прогресивні методи та високоточне обладнання.
Четвертинні відкладення представлені трьома великими групами фацій: субаеральна, субаквальна та водно-льодовикова. Субаеральна фація складена лісоподібними та озерно-еолово-делювіальними суглинками, викопними ґрунтами, субаквальними – алювіальними утвореннями. Водно-льодовикова фація представлена суглинками, супесями та пісками.
Четвертинні відкладення (приблизна глибина залягання 0-30 м).
Мал.1 Типовий геологічний розріз Володарського району
Згідно зі схемою районування четвертинних відкладень, район, що вивчається, розташований як у льодовиковій, так і позальодовиковій зоні північних лісових районів Українського Полісся. Повного розрізу четвертинних порід не виявлено, часто у розрізі відсутні лісоподібні відкладення. Четвертинний покрив у районі має нерівномірне поширення та змінну потужність, до 30 м. У цьому районі геологічні дослідження проведуть фахівці компанії “Акваторія”, які застосовують у роботі прогресивні методи та високоточне обладнання.
Четвертинні відкладення представлені трьома великими групами фацій: субаеральна, субаквальна та водно-льодовикова. Субаеральна фація складена лісоподібними та озерно-еолово-делювіальними суглинками, викопними ґрунтами, субаквальними – алювіальними утвореннями. Водно-льодовикова фація представлена суглинками, супесями та пісками.
Елювіальні відкладення (Еh) поширені практично повсюдно і суцільним чохлом покривають поверхню території. Ґрунтоутворюючі процеси значною мірою залежать від клімату, рельєфу, складу материнських порід. На основі цих факторів виділяються різні типи сучасних ґрунтів. Варто зазначити, що геологія ділянки потребує професійного підходу для подальшого будівництва будь-якої споруди на ділянці.
Дерново-підзолисті ґрунти розвинені переважно на річкових терасах та на окремих ділянках вододілів, де на поверхню виходять флювіогляціальні піски та піщані морені суглинки, які є для них субстратом. У рамках заплав річок та в днищах балок розвинені лугово-чорноземні, лугові та лучно-болотні типи ґрунтів.
Потужність сучасних елювіальних відкладень незначна і в середньому становить 0,8-1,0 м, іноді досягаючи 2,8 м.
Еолово-делювіальні відкладення (vdPIII bg) мають значне поширення, виділяються на найбільш піднятих ділянках сучасних вододілів завдяки тому, що на окремих ділянках у верхній частині розрізу лісоподібних суглинків спостерігаються малопотужні ембріональні копалини (Рис. 1-2). Залягають відкладення на викопних ґрунтах верхньонеоплейстоценового віку, іноді перекриваються голоценовими елювіальними утвореннями. Літологічно нерозчленовані еолово-делювіальні відкладення гранулометричного складу схожі на еолово-делювіальні суглинки. Окремі шари у верхній частині розрізу торкнулися почвообразующими процесами. Потужність незначна і вбирається у 5 м.
Відкладення дніпровського льодовика (gPIIdn) поширені у межах території. Відсутні тільки у заплавах річок та їх приток, у днищах балок та ярів, а також у розрізах надзаплавних терас та деяких прохідних долин. Залягають льодовикові відкладення на підморених водно-льодовикових та озерно-льодовикових утвореннях (lgPIIdni), рідше – на нижньонеоплейстоценових породах та строкатих глинах неогену. Перекриваються переважно надмореними суглинками та пісками, іноді – верхньонеоплейстоценовими викопними ґрунтами. Контакти моренних відкладень коїться з іншими породами завжди чіткі. У зв’язку з цим льодовикові відкладення є горизонтом-маркером при розчленуванні середньоплейстоценових утворень.
Рис.2. Карта четвертинних відкладів Володарського району
Озерно-льодовикові підморені відкладення (lgPIIdns) поширені практично повсюдно у межах поширення дніпровського льодовика. На денну поверхню озерно-льодовикові відкладення виходять в оголеннях на схилах річкових долин та балок. Залягають на викопних ґрунтах і нижньому неоплейстоценових утвореннях (edPIIzv), рідше – на глинах неогену, а у водно-льодовикових долинах і на їх схилах підошвою їм служать піски новопетровської світи, рідше – кристалічні породи. Перекриваються підмореними озерно-льодовиковими відкладеннями в основному моренними суглинками, рідше – флювіогляціальними пісками та надмореними суглинками, іноді – верхньонеоплейстоценовими утвореннями. Відкладення представлені сірувато-світло-жовтими, жовтувато-зелено-сірими, зеленувато-блакитно-сірими, пилуватими, ущільненими, тонкопіщанистими, слюдистимисуглинками, місцями горизонтально-шаруватими, часто з охристо-іржавими плямами гідроксиду заліза. В основі товщі часто спостерігаються овально-обкатані зерна кварцу та польового шпату, присипки на площинах нашарування світло-сірого тонкозернистого піску на підставі даних георозвідки ділянки.
Елювіально-делювіальні відкладення нижнього плейстоцену (edPI) залягають вони на лісоподібних суглинках, рідше – на верхньопліоценових глинах. Вони представлені темно-коричневими, бурими і червонувато-бурими важкими суглинками з нечіткими ознаками лубенських і завадовських ґрунтів. Наші майстри виконають інженерно-геологічні дослідження на ділянці будь-якої складності в цьому районі.
Рис.3. Умовні позначення до рис.1-2
Отримати консультацію з питань інженерно-геологічних, гідрогеологічних, геодезичних та інших супутніх послуг ви можете у нас:
У цьому блозі ми ділимося знаннями, але якщо ти маєш серйозні завдання, які вимагають допомоги фахівців, повідоми. Ми спробуємо розібратися та допомогти вам.
